Байка 5 частин
Дракон Буцько
Я йду вбивати дракона! - оголосив Тимко, наставивши дерев'яного меча на курник, наче то була печера лихого змія. Cерце в мене калатало, мов дзвін на пожежу. Ще вчора дід Олекса розповідав про лицарів, що рятували цілі королівства, і я вирішив: чому не я?
Спорядження я збирав, як справжній воїн. Материн фартух став плащем. На голову я нап'яв стару макітру - шолом, кращого й король би не мав. Тільки бачив я крізь неї, наче через шпарину в тину, і носа притисло. З двору вибігла Настуня, побачила мене і зареготала так, що аж кури розлетілися. - Тимку, ти на глек схожий! - Це це шолом! - гукнув я з-під макітри, і голос вийшов такий глухий, наче з бочки. Настуня сміялася ще дужче, а я гордо пішов.
- Хочеш когось лякати, треба хоч бачити, кого лякаєш, - кинув дід, підводячи брову, коли я проходив мимо. Я тільки махнув мечем (зі старої палки) і відказав, що справжні герої йдуть у бій наосліп. Дід похитав головою, а я вже крокував за тин, туди, де пасовисько і, як я думав, чигав грізний ворог. Там справді щось ревіло та смикалося в кущах. Дракон! - подумав я, і холодок побіг по спині. Підкрався ближче, бачу рогата голова застрягла в тину, бородате чудовисько люто трясло головою.
- Здавайся, змію! - крикнув я і тицьнув мечем просто в бік. Рраз! - і цап Буцько, а це був саме він, вирвався з тину, наче з ланцюга спущений. Геп! - я відскочив, макітра з'їхала на очі, і світ став темний, як у мішку. - Тікай, лицарю, тікай! - кричала сама моя голова, і я побіг, куди ноги несли, розмахуючи мечем навсліп, поки не гупнув просто в браму і, не тямлячи себе, протиснувся у двір.
Цап гнався за мною увесь цей час, тупотів копитами - тук-тук-тук, - а я нічого не бачив, тільки чув, як він дихає в спину. Шубовсть! - і я з розгону влетів просто в бочку з дощовою водою, макітра застрягла на голові, а ноги задерлися вгору, наче в жабки. Дід витяг мене з бочки, стягнув макітру і глянув на цапа, що вже спокійно жував лопух біля тину. - Ну що, дракон здався без бою, - сказав дід, і я, мокрий та червоний, зрозумів... Слава моя лишилася на дні бочки, але тільки цього разу!
Твоя думка
Чи сподобалась тобі ця байка?
Будь першим, хто оцінить цю байку.
Якщо текст припав до серця – корчма буде вдячна.
