З корчми у Івана
Тихі історії про те, що проходить поруч у вечірньому світлі: дивні гості, прикмети, шепіт у комині, незнайома лава у кутку.
Усього історій: 41
Я ненавиджу свою дитину. Всім серцем ненавиджу. Гидота, гидота, гидота. Забери її. Орина сказала це спокійно, наче просила винести з хати стару діжку. У темному кутку перестала гойдатися довга тінь...
- ПОМРИ, будь ласочка, ПОМРИ сьогодні. Ти ж хочеш? М-м-м... Я хочу... Голос долинув знизу. Її власний голос. Вона лежала, дивлячись у стелю, а під ліжком хтось дихав у такт. Коли Марія затримала...
Понівечина дерев’яна долоня поповзла по моєму шинквасу сама... повільно, скребучи кістяними нігтями з риб'ячої кості, ніби шукала горло. Гість сидів навпроти, ховаючи порожній рукав під столом....
В Україні здавна знали, якщо Смерть сама знайшла твою хату - дороги назад уже немає. Та був гріх, про який боялися говорити навіть пошепки. Можна самому показати на свої двері. Саме це колись зробив...
Вона мертва. Її вже обмили, вбрали в чисту сорочку й поклали за білим полотном у сусідній кімнаті. На столі холола кутя, свічка біля голови горіла синім, а люди сиділи так тихо, ніби боялися дихнути...
Я стояла в болоті по коліна, а в руках тримала мокре зілля, хоч знала, що зілля сушиться в мене над піччю. Вода не холодна була, ні, гірше. Вона була як чужа долоня під спідницею, липка й тиха. Коло...
Хтось стояв за дверима й дихав так повільно, наче вчився бути людиною. Не стукав, не шкрябав - просто притулявся до дощок і слухав, як ми всередині мовчимо. Свічка на столі затремтіла, хоча вікна...
За цвинтарною огорожею верба схилилась над чорною водою, на її гілці висить гойдалка. Вдень дошка суха. Вночі тіні густішають, і дерево прогинається під вагою, якої ніхто не бачить. Дошка темніє,...
Найсолодший гріх манить чужим тілом. Коли прагнеш його так, що в паху пульсує гаряча хіть, а тіло наливається липким жаром. Цю пожежу кортить негайно змити, заховати від людських очей. Тоді ноги самі...
Біль має форму. Але ніхто не знає, що вона може оселитися в ганчірці й почати жерти її зсередини... Марина прокинулася від вологого хлюпання під лавою, що стояла біля ліжка. Там, у купі старого...
Сни... які краще не згадувати... Особливо вголос... Особливо тоді, коли за вікном темно, а в хаті раптом стає тихо так, ніби сама темрява присіла біля ліжка й чекає. Але іноді мені знову сниться та...
Люди були впевнені, що бачили найстрашніше... Меланія не вставала, бо її голос вийшов із воском. Та коли один із чоловіків підніс каганець ближче до труни, усі побачили й інше. Ще один отвір був над...
Першою Олеся побачила у сні вдова Ганна. Він стояв у кутку її хати, хоча дверей у тому сні не було. Піч була крижана, а на столі стирчала зайва миска - померлий чоловік не їв, просив дати ложку....
Жито в полудень не шелестить. Воно слухає. Коли сонце стає сліпим білим оком, тінь ховається під ноги. Орися вибігла на межу, бо малий Матвій не повернувся. Спека була така, що повітря тремтіло і...
Опівночі в Савиній хаті зупинилися всі годинники. Крім одного. Того, що цокав у нього під ребрами. Сава розплющив очі у напівтемряві й одразу зрозумів: це цокання відбивалося всередині грудей, там,...
Першої ночі Марфа подумала, що плаче її син. Узяла на руки - він спав. Другої ночі сказала собі: то вітер у комині. А третьої сиділа з дитиною біля грудей і слухала, як з-за печі плаче ще одне...
У старих селах найбільше боялися не живої відьми. Живу можна обійти десятою стежкою, не дивитися їй в очі, не брати з її рук їду. Небезпека починалася тоді, коли відьма вмирала. Звичайного мерця...
Спершу його ротом заговорила жінка. Дяк Остап стояв у корчмі, тримався за горло, а голос просив: "Не бийте його, пане, він ще малий". Потім звідти вирвалося дитяче схлипування, сухий старечий сміх і...
Не всяка тінь ходить за своїм хазяїном. На Іллі, коли худобу вже женуть додому раніше, один старий скотар побачив корову жінки на ім’я Явдоха. Корову - рябу, спокійну, з повним черевом. А тінь за нею...
Бий. Так почалася ця історія. Не словом. Не криком. Ударом. Бий, бий, бий. На старій пристані, де мох лип до дошок, а чайки чомусь мовчали, я знайшов чоловіка з чорним бубном. Він сидів біля мокрих...
У корчмі всяке лишають: люльку, пояс, ніж із чужою кров’ю, гріх, що липне до чарки. Та позавчора під лавою я знайшов рукавицю з козячої шкіри. Вона не лежала. Вона чекала. Пальці були зігнуті так,...
Уночі панські замки не сплять. Вони тільки вдають. Особливо ті, в чиїх стінах колись лишили живу людину. Той старий сказав мені це ще до того, як назвав своє ім’я. Сидів при вогні, але не грівся. У...
До корчми зайшла молодиця з рукою, перев’язаною полотном, просила води, почала казати про колиску та раптом стулила губи, ніби прикусила власну тінь. Я вже хотів не питати, бо не все, що гойдає...
Розкажу вам про одну зиму, що її переказав мені старий чумак. Тільки дослухайте до кінця. Бо недоказана історія, кажуть, сама шукає, кому у вухо заповзти. А ця - про корчму на роздоріжжі, де межа між...
Звичайний вогонь залишає попіл. А є такий, після якого навіть мураха не сміє перейти межу, яку він випалив. Волею випадку, цю історію я почув не в корчмі, а в полі, коли ми з возієм після заходу...
Є гріхи, що не кричать. Вони шепочуть дитячими іменами під порогом. У старих хатах поріг не любили чіпати після заходу сонця. Казали: то межа між домом і тим, що має лишатися надворі. А щоб щось...
Іноді, коли вітер гуде в димарі, я згадую одну колискову. Її не співають дітям. Її шепочуть у порожнечу, щоб закликати те, що ще не має тіла. Старі люди кажуть: ніколи не гойдай порожню колиску і не...
Дивіться, як на цьому конопляному мотузку виступає волога. Я його щойно з повітки приніс, а він уже мокрий, і пахне не дощем, а глибоким, стоячим мулом. Є місця, де вода не тече, а чекає. І де...
Є така темрява, що не стоїть за вікном - вона вчиться твоїм голосом просити, щоб її впустили. Найстрашніший гість не той, що приходить із ножем. Найстрашніший той, кому серце хоче відчинити. Сідайте...
Бувають ночі, коли темрява не падає з неба, а виповзає з-під самої долівки. Тоді вогонь у печі не гріє, а лише тремтить, наче боїться когось, хто дихає в комин. У корчмі стає так тихо, що чути, як...
Сідайте ближче до печі, бо від долівки тягне таким холодом, наче під глиною хтось повільно видихає. Минулої зими я сам заблукав у завірюсі біля Вишеньки. Натрапив на хату на самому краю села, де...
У корчмі пахло не димом, а мулом. Це не з вулиці, бо дощ не йшов. Старий Оверко сидів біля печі, і вода з його свити капала на долівку, але калюжі не розтікалися. Вона просто всмоктувалася в землю,...
Не всяка тиша буває Божа. Послухайте, яка тиша була тієї ночі. Вітер за стінами корчми ніби заснув у бур'янах, а каганець горів рівно, без жодного тріскоту, наче боявся сполохати когось у темних...
Дощ сьогодні такий, що й собака з-під стріхи носа не виткне. Сідай ближче до жару, дівчино. Цю історію я почув від старого чумака, що колись заблукав у поліських болотах голодного року. Він тремтів...
Така густа тиша запала сьогодні в корчмі, що я відклав рушник, сів ближче до вогню й сам не одразу наважився говорити. Навіть дрова перестали тріщати. Цю історію я дізнався від солекопа з-під...
Слухайте, як град б'є по стрісі. Наче хтось жменею кісток жбурляє. Ти, читачу, що з вечора просиш чогось страшнішого, щоб аж за шкіру брало, сідай он там, де тінь густіша. Медовуху відстав. Цю річ...
Бачите оцей глибокий поріз на підвіконні? Його лишив один гість, вугляр з Горган, що ночував у нас п'ять років тому під час затяжної відлиги. Від нього пахло мокрим попелом і смолою. Він мовчав увесь...
Запам'ятався мені один гість, що зайшов до нас років з десять тому. Зайшлий був з-під Хотина, чоботи в мулі, пахнув річкою і мокрим камінням. Він не пив медовухи, просив лише окропу з травами. І коли...
Діти того вечора посідали біля печі так близько, що аж щоки в них пашіли. За вікном вітер терся об шибки, ніби хтось мокрим рукавом водив по склу. Я підкинув поліно й сказав: “Слухайте, але ноги...
Чуєте? Вітер за вікном раптом стих, і навіть цвіркун за припічком замовк на півслові. Тільки наша дерев'яна вивіска рипить. Сідайте ближче до вогню, гасіть зайві лампи. Сьогодні розкажу те, що чув...
У Вишеньці є такий звичай. Як настане глуха ніч проти зимового свята, люди сходяться до моєї корчми, гасять лампи до одної і просять розказати. Не мою бувальщину - чужу. Бо чужий страх не так...
Заходь до корчми - двері відчинені, а історій стане більше.
Cookie та аналітика
До згоди аналітичні cookie не зберігаються у вашому браузері. Відмова не впливає на читання сайту.
