Як Охрім молодість на пні доводив

Є в кожному селі такий дід, що вже й лавка під ним скрипить по-старечому, а він усе думає: “Та я ще нічого”. У нас таким був Охрім. І от якось Охрім почув, що молода вдовиця Мотря на базарі сказала: мені чоловік треба не старий і не молодий, а щоб живий був. Дід аж підскочив на лаві. Живий? Та я ще такий живий, що півень за мною не встигне. Вирішив свататися.

Почав готуватися. Вуса сажею з печі натер, щоб чорнілись. Дістав з скрині червоного пояса, що ще батькове весілля пам'ятав. Підперезався так, що живіт ледь не хлюпнув. Питає кума: ну як, молодо? Кум примружився: Ззаду, майже парубок. Якщо здалеку. І в тумані.

Пішов до Мотрі. Іде гордо, але коліна риплять голосніше, ніж гармошка на толоці. Сусідський гусак шипить, наче бачить не парубка, а стару шкіру. Дітлахи кричать: дивіться, в діда вуса потекли! Сонце припекло, сажа по щоках. А біля плоту пояс за кілок зачепився.

Прийшов до Мотрі. Вона на ганку, витирає руки об фартух. Дивиться на цю сажеву маску, на заплутаний пояс, не сміється зло, а лише куточки губ ховає. Каже: Добре, діду. Раз такий живий, покажіть господарство. Візьміть оцю сокиру і розколіть пень, що біля криниці.

Охрім плюнув на долоні, замахнувся. Сокира відскочила від дуба, дід сів у кропиву, а пояс нарешті луснув. Сидить у траві, червоний, щоки зовсім рум'яні від сорому. Мотря підходить, простягає руку. Каже: Пень я й сама розколю. А от хто мені грубку на зиму перемаже?

Охрім підвівся, обтрусив кропиву. Грубку? Та я тобі таку грубку складу, що й у лютий в сорочці сидітимеш. І склав. Та так, що димар не димить, а тепло по хаті ходить, як кіт. Мотря тільки встигає пиріжки з печі діставати, а сусідки заходять грітися та пліткувати.

А як вечір, то Охрім сяде на припічку, ноги в теплі, а Мотря йому меду наллє. Дід вуса погладжує - вже сиві, бо сажею більше не мастить. Каже: бач, Мотре, я ж казав, що живий. Вона сміється: живий, діду, живий. Тільки тепер не півня ганяєш, а онуків на печі грієш.

Отак і живуть. А я скажу: у хаті не той чоловік головний, хто дуба з одного маху рубає. А той, хто знає, з якого боку вогонь розпалити, щоб жінці тепло було, і коли промовчати, щоб вона сама пень розколола.