Мішок доброї муки

Знаєте, як відрізнити добру людину від просто хорошої? Добра - та, що свариться з каменем, аби тебе не образити. Заїжджав до мене старий мірошник з-під Сули. Розповів про свого майстра, діда Тараса. Коли до млина приходила бідна вдова з мішечком жита, Тарас завжди сварився з жорном. Гримав, лаяв незграбою, а потім казав: "Ну все, ти знову борошно розсипало. Змітай у мішок, хай не пропаде". І зсипав туди ще півмішка своєї, найбілішої.

Село, звісно, збило версії, як бджоли мед. Коваль казав, що в Тараса жорно тріснуло, і він так ховає брак. Баби шепотіли, що мірошник закохався в лісового духа і відкуповується борошном. А місцевий пан навіть надсилав писаря перевірити, чи не краде Тарас казенне зерно. Писар подивився, як старий лається з каменем, махнув рукою і записав: "Тарас, я думаю, несповна розуму. Питань не маю".

Та от прийшла до млина горда вдовиця Одарка. Жінка така, що й поглядом може підкову розігнути. Принесла останню жменю зерна і каже: "Тарасе, мели. Але якщо твій жорно знову почне кашляти борошном з твого мішка, я його обухом по краю так гримну, що він у тебе рівно молотиме. Мені чужого не треба". Тарас глянув на її латану свиту, на сині від холоду руки, і зрозумів: тут просто так не пройде. Треба діяти тонко.

Заліз він на горище, довго тупотів, а потім зсипає борошно. Раптом жорно, яке він сам потайки ногою штовхнув, гупає, і з лотка сиплеться пшениця на долівку. Тарас за голову схопився: "От же ж кляте! Одарко, не лай його, воно сьогодні глухе. Змітай у мішок, бо миші з'їдять, а в мене від їхнього пику шкіра свербить". Одарка подивилася на мозолясті руки мірошника, потім на камінь. Усміхнулася: "Дякую. Передай йому, що він вибачений".

Отак і живемо. Найкраща допомога - то не та, що згори кидають, а та, що поруч сідає і робить вигляд, що це просто вітер подув. Тарас так і робив: сварився з каменем, лаяв його на все село, а камінь мовчав і сипав борошно бідним. І все село знало, але мовчало. Бо іноді найбільша мудрість - то вчасно повірити в чужу дурість. Наливаю мірошнику квасу, а він каже: Тарас і досі десь на горищі. То ногою жорно штовхає, то сам з ним свариться.