Молитви зі слив’янкою

Якщо старий Матвій раптово кидає пити і починає щовечора ходити до церкви, його дружина Жадана не панікує. Вона просто мовчки переставляє качалку ближче до порога і ховає ключі від погреба. Першого лютого Матвій урочисто заявив: "Жадано, я зав'язав. Тіло - храм, а я його занадто часто випробовував. Йду до отця Василя, буду спасати душу вечірніми молитвами". Жадана примружилася, але змовчала. Бо знала: якщо Матвій кидає пити, то або медовуха в селі скінчилася, або світу кінець.

Повертався він із "молитов" дивним. Обличчя блаженне, очі масні, а від кожуха пахне не ладаном, а маринованими сливами і трохи часником. Сідає на лаву, намагається зняти чобота, але знімає тільки лівий, бо праву ногу "судорога звела". Жадана питає: "Ну як, Матвію, благодать зійшла?" А він хреститься і відповідає: "Зійшла, жінко. Але гріхи мої тяжкі, до землі тягнуть, тому й хитаюся. То не я п'яний, то моя совість широким кроком іде".

Жінка Жадана терпляча, але не сліпа. На третій вечір накинула хустку і пішла за ним. Сліди вели не до вівтаря, а на стару дзвіницю, де вітер гуляє і де, за чутками, отець Василь ховає від своєї суворої матушки Параскеви "церковні приношення". Підкралася Жадана до дверей, зазирнула у шпарку. Всередині тихо, лише чути, як щось дзвенить і шепоче отець Василь.

Біля старої діжки, під мотузкою від головного дзвона, стояли Матвій і вже не дуже святий отець. Між ними - миска з огірками, пів окраєць хліба і глечик слив'янки, замаскований під "святу воду для окроплення подвір'я". Василь наливав і промовляв: "Матвію, Писання каже, що вино веселить серце людини. А слив'янка веселить ще й суглоби. За твоє благочестя, єпітим'я тобі - випити за здоров'я патріарха, а потім за те, щоб матушка Параскева не дізналася, що ми її варення на брагу пустили".

Матвій зітхав, цокав чаркою об огірок і казав: "Гріх пити самому, отче. Але гріх і пастиря залишати без парафіянина. Амінь". Жінка стояла за дверима, затуляючи рота рукою, щоб не зареготати на всю вулицю. Вона зрозуміла все: Матвій п'є не зі зла, не від життя собачого, а просто тому, що "старі кістки крутить на погоду", а з отцем Василем вони єдині в селі, хто розуміє, що кращий псалом - це тиша і добра закуска. Вона відчинила двері.

Батюшка злякано хрестився і спробував сховати глечика в рясу, але він застряг. Матвій завмер з огірком у зубах. Жадана грюкнула дверима так, що з дзвіниці посипалася стара дерев’яна труха, а кажани під дахом забули, як спати. Отець Василь з переляку почав хрестити глечик, а Матвій швидко впав на коліна і вдавав, що молиться, хоча тримав у руці не хрест, а огірок.

- Ах ви ж, святі угодники дзвіничні! - гримнула Жадана, підперши боки так, що дверний отвір став удвічі вужчим. - Я думала, мій старий душу спасати пішов, а він тут із пастирем дзвін зсередини слив’янкою змащує! - Жадано, голубонько, то не слив’янка... - забелькотів Матвій, ховаючи огірок за спину. - То сльози Йова! Ми їх з отцем збираємо, щоб...

- Мовчи, праведнику! - перебила вона. - Ти мені вранці клявся, що в тебе спина болить і ти ледве ходиш, а тут он як спритно чаркою об діжку цокаєш! А ви, отче, - вона суворо тикнула пальцем у батюшку, - ви ж піст тримаєте! Чого у вас під рясой булькає, як у бочці на Водохреща? І що це за стіл, я вас питаю?!

Жадана підійшла до діжки і з огидою подивилася на їхні наїдки. - Декілька кривих огірків і черствий хліб на двох дорослих чоловіків?! Ви мого діда чим годуєте - повітрям і гріхами?! Самі собі як жебраки накрили! Отець Василь почервонів і спробував сховатися за комір: - Та ми, Жадано, тільки по краплині, для суглобів...

- Для суглобів у мене в хаті піч натоплена і борщ нудиться! - відрубала Жадана, вихопила з рук батюшки глечик, вилила вміст, від чого грішне сердце діда ледь не зупинилось, і сховала його собі в глибоку кишеню кожуха. - Вставайте, богомольці! Забирайте свого огірка і марш додому! А то тут, на протязі, ви мені не душу спасете, а груди застудите, і я потім вас обох відваром відпоюватиму!

Матвій підвівся, похитнувся і з надією глянув на неї: - Бач, отче, яке диво! Жінка нас на трапезу кличе. Мабуть, чує Господь наші молитви! - Ідіть уже, святі отці, - Жадана відчинила двері й кинула їм через плече - І щоб при людях шкутильгав, Матвію! Щоб сусіди бачили, як я тебе за гріхи каю! А ти, отче, рясу підтягни, паства засміє!

Люди часто думають, що хитрість - це чоловіча справа. Але правда в тому, що чоловіки лише придумують хитрощі, а жінки дозволяють їм у це вірити. Бо справжня мудрість - це не спіймати на брехні, а зробити так, щоб брехня сама привела додому на гарячий борщ. Найміцніша віра перевіряється не в церкві, а на дзвіниці, коли дружина конфіскує святі напої заради здоров'я грішних суглобів.

Іноді найкоротша дорога до раю пролягає через сварку, і притворе шкутильгання. Отаке воно, сімейне благочестя. Наливайте, поки піч не вистигла. І за здоров'я тих жінок, які все бачать, але пробачають головне.