Репетиція Параски

Сільский ранковий спокій порушила новина! Параска справляє власний похорон, хоч іще сама командує, кому де стояти. Вона грюкнула долонею по шинквасу: - Я найняла Мотрю, Килину й Хвеську. Ляжу, заплющу очі й проконтролюю якість. - Ти ж жива. - Саме тому! Після смерті вже не проконтролюєш. За двох зомлілих сусідів обіцяла доплату. Щирий жаль рахувала окремо.

На світанку покликала Грицька занести до хати довгу лаву для репетиції. Той упорався, випив за власну працю й приліг "лише на хвилинку". Параска ж пішла замовити хліба на поминальний обід і причепуритися, а він натягнув біле рядно й захропів. Плакальниці прийшли раніше, побачили накриту постать на лаві й стали довкола. Тоді увійшла Марфа, яка шукала свого чоловіка, впізнавши його латані чоботи - посміхнулась. Вона вже хотіла стягти рядно, та Мотря приклала палець до губ: - Не заважайте.

І завела: - Ой, яка ж була працьовита! Марфа глянула на чоботи: - Та ні, не дуже. - Як чоловіка любила! - Це під рядном найбільше любить себе. - Яка була тиха й лагідна! - Лише коли спить. Мотря вирішила, що сусідка прийшла зводити старі рахунки, й заголосила ще голосніше.

- І горілки Параска зроду ні краплі не пила! - вигукнула Мотря. Грицько сів так різко, що Килина опинилася під столом, а Хвеська притисла до грудей свічку. - Оце вже брехати не треба! Я сам їй на Покрову наливав. Двічі! Мотря перехрестилася: - Грицьку, а ти чого під Парасчиним рядном? - Ліг чоловіком, прокинувся покійницею. Як у вашій плакальній справі швидко все міняється.

Грицько звісив ноги, та Мотря притисла його назад: - Не метушися. Раз уже почали, треба доголосити, бо стара не заплатить. Марфа спокійно поправила на ньому рядно: - Він у мене справжній майстер, після медовухи щонеділі воскресає. На крики збіглося півсела. Грицько пригладив волосся і закрив очі: - Раз уже ховаєте, скажіть про вроду. І про розум. З-за вікна загукали: - Про вроду голосніше - Грицько за життя такого не чув!

Параска повернулася в похоронній сорочці й побачила Грицька на своїй лаві. - Ви подуріли зовсім! Мій похорон сусідові віддали! Мотря розвела руками: - Він перший ліг. Параска скинула Грицькові ноги й вмостилася поруч. - Посунься. - Ба не посунусь. - Я тут покійниця! - А я вже пів похорону відлежав! На лаві стало двоє живих небіжчиків, а грошей Параска обіцяла лише за одного.

Мотря постановила відспівувати по черзі: Параску за гроші, Грицька бо той уже пів похорону чесно відлежав. Схилилася над Параскою: - Була лагідна, тиха, нікому слова кривого... Параска розплющила око: - Ви мене з кимось переплутали. Грицько пирхнув: - Мене теж, але про вроду добре вийшло. Хвеська спробувала чесніше: - Ой, як же всі її боялися! Параска вдоволено склала руки. - А мене любили, - образився Грицько. - Бо не знали добре. Похорон ішов за планом. Лише покійники заважали.

Трохи хмільний дяк раптом згадав, що сьогодні в Параски похорон, і прибіг, застібаючи рясу на ходу. Глянув на двох покійників на лаві: - То кого відспівуваєм? Параска й Грицько разом показали кожен на себе. Поки дяк вирішував, кого доспівувати першим, Хвеська сіла до столу: - Я на голодний шлунок чужого горя вже не витримую.

Люди сприйняли це як дозвіл і потяглися до столу. Грицько сів поруч з дружиною, вона посунула йому вареники й сметану. - Покійникам за стіл не можна! - гримнула Параска з лави. - То лягай назад бабо! - відповів Грицько. - Я тебе сам голубцями пом’яну. Вона підскочила: - Мої голубці без мене не чіпати! Дяк перехрестився, такого "воскресіння" він ще не правив.

Параска погодилась оплатити тільки половину, бо частину похорону віддали Грицькові. Грицько ж вимагав ще й собі оплату, бо мертвим лежав переконливіше. А Мотря забрала платню салом, пиріжками й лавою, на якій усе відбувалося. Зараз коли в Вишеньці хтось каже: - Та я краще помру! Люди питають: - По-справжньому чи в Параски? У тій хаті людину спершу відспівають, а вже потім вирішують, чи вона померла.