Тімиш, що думки читав, а гарбузи не бачив

Тиміш у нас був хлопець видний, язикатий і такий певний у собі, що якби гуска на нього заґелґотала, він би сказав: “Бачите, і вона мою мудрість підтверджує”. Найбільше він любив хвалитися, що жіночі думки читає ще до того, як жінка сама їх дочитає. Усі сміялися, а він думав, що вірять. І от зайшов він якось на подвір'я до тихої ткалі Соломії.

Осінь, пахне вологим листям і холодним димом. Соломія саме гарбузи до хати носить. Тиміш оперся на тин, примружився: Соломіє, я бачу, про що ти думаєш. Вона витерла чоло рукавом і спокійно відповідає: То читай. Тільки в нас думки без роботи не гуляють. Давай так - вгадаєш, пригостю пирогом. Ні - зробиш одну роботу. Тиміш аж розцвів, бо був певен, що дівчата думають лише про нього.

Він глянув їй в очі й впевнено мовив: Ти думаєш про мене і про недільні танці. Соломія зітхнула і показала на купу дров: Я думала, де сокира, бо дрова самі в повітку не підуть. Рубай. Тиміш розгубився, але сокиру взяв. Нарубав, склав. Підходить знову, піт з чола витирає. Ну, каже, тепер я точно бачу - ти думаєш про мої широкі плечі.

Соломія навіть не підвела очей від ниток: Я думала, що коза Сивуха зараз край полотна жує. Прив'яжи її та води принеси. Тиміш уже червоний, руки в мозолях, але гордість не пускає. Прив'язав козу, воду в цебрах тягає. Сонце хиляться, а він усе читає і читає. Вже й гарбузи почистив, і тин підпер. Залишилось тільки зрозуміти, коли ж вона про кохання думать буде.

Надвечір Тиміш сів на колоду, знесилений. Дивиться на Соломію, а вона йому пиріг на рушнику несе. Каже: Ну, тепер вгадав. Ти думаєш, що я гарний господар. Вона усміхнулась: Я думала, що пиріг не спечеться від чоловічої пихи, а від натруджених рук - дуже навіть смачний. Їж, бо заслужив. Тиміш жував і мовчав, а в грудях щось тепле розливалось.

От так і з людьми буває. Читаємо в інших лише те, що самі собі нафантазували. А справжнє бачимо тільки тоді, коли руки трохи брудні, а серце тихе. Бо любов - то не коли тебе на словах звеличують, а коли з тобою мовчки дрова носять і пирогом годують. Тож менше думок читайте, а більше робіть разом.