Той, хто рахує кроки

Той подорожній, що щойно вийшов у ніч, присягався мені біля порога, що це чиста правда. Саме з ним це сталося, коли він молодим теслею ходив по заробітках. Він залишив на столі мідяк, що був крижаним на дотик, і просив не гасити каганець. Посувайте ослони ближче до печі, та не дивіться на зачинені двері. Темрява не бреше, вона лише чекає, поки ви залишитесь самі.

Його найняли перекрити підлогу в хаті на відшибі. Господарів знайшли мертвими в ліжку з відкритими ротами, але сільський староста заплатив утричі, аби тесля зробив роботу до зими. Ввечері селяни замкнули двері ззовні на засув, пояснивши, що вночі швендяють здичавілі пси. Тесля залишився сам у темряві, де повітря було густим і тхнуло сирою землею та старим потом.

Першої ночі він загасив світло і ліг на голі дошки. Тиша в тій хаті була не порожня. Вона дзвеніла у вухах, наче хтось кричав дуже далеко. Десь біля третьої години він почув дихання. Воно було крижаним, з хрипом, зовсім поруч із його потилицею. Він перевернувся на інший бік, але дихання не зникло. Воно перемістилося, і він відчув, як на шиї з'являється тонка кірка паморозі.

Це був Навісник - дух, що живе в проміжку між сном і неспанням. Він приходить туди, де людина замкнена, і намагається влізти в її голову, шукаючи очі. Тесля завмер. Він боявся розплющити очі, бо знав: якщо подивишся на нього, дух увійде всередину. Дихання ставало гучнішим, і тесля відчув, як довгі холодні пальці з п'ятьма суглобами торкаються його повік.

Дух шукав його очі, щоб увійти. Старий згадав пораду своєї бабці: якщо Навісник прийшов, треба почати подумки рахувати кроки від порога до печі. Він почав рахувати. Один, два, три... Дихання біля вуха перетворилося на неголосний, хрипкий сміх, від якого кров перетворювалася на лід. Дух знав, що тесля не спить. Він знав, що його рахують, і почав рахувати разом із ним.

На рахунку сім тесля зрозумів, що помилився. У хаті було вісім кроків до печі. Він збився. Голос духу зник. Стало так тихо, що чути було, як падає крапля з даху. А потім крижані пальці повільно, з нелюдською силою, почали розкривати йому повіки. Він пручався, але марно. Крізь щілину він побачив не обличчя, а безодню, в якій плавало його власне спотворене відображення, що беззвучно кричало.

Тесля закричав і заплющив очі так сильно, що побачив зірки. Коли він наважився розплющити їх знову, місячне світло ледь пробивалося крізь вікно. Біля лави нікого не було. Але на дерев'яній підлозі, прямо біля його голови, лежала рівна купка чорної землі з могильними червами. З тієї ночі він ніколи не спав у темряві. Він казав, що дух не пішов. Він просто чекає, коли тесля знову помилиться в рахунку.

Подорожній вийшов у дощ. Я підійшов забрати мідяк і завмер. Монета вкрита могильною цвіллю, а на лаві - жменя чорної землі з червами. Я згадав, що він тихо рахував щось під носом, коли говорив. Двері, через які він вийшов, були замкнені зсередини. Друзі, якщо вночі почуєте дихання позаду, не розплющуйте очей і не рахуйте кроки. Бо той, хто рахує, може бути не за плечима, а всередині вашого черепа.