A small village. A big chronicle.

Корчма

Серце Вишеньки. Шинквас, лавки, тихі вечірні розмови. На горищі – тонка смужка світла з-під щільно зачинених віконниць.

Дзвіниця

Стара церква на пагорбі. Видно з усіх боків села.

Хата Кравченків

Навпроти корчми. З тину завжди визирає рудий обережний кіт – а кури в них мають довгу пам'ять і коротку терплячість.

Двір діда Валентина

Тут живе дід Валентин – і його онук Данило. Літній ґанок, тугі сінешні двері, стежка від колодязя до хвіртки, яку дід узимку чистить до самої землі.

Подвір'я Толі і Томи

Сарай, коровник, курник. Тут Толя планує операції, а Тома – на крок попереду; звідси Назар вислизає в усі ранкові походи села.

Двір Павла Остаповича

Старостин двір на правому боці села. Звідси Павло виходить «з рішенням», коли в селі назріває те, чого не можна лишити нерозв'язаним.

Колодязь

Дерев'яне цямриння посеред села. Журавель скрипить вслід кожному. Дід Валентин перевіряє його щоранку на голос. Діти – обирають це місце для своїх «офіційних» походів.

Двір ткачихи Мотрі

За першим зламом вулиці. Між тинами – низько натягнуті нитки з мокрим льоном; біля порога – глиняний таз із кореневою фарбою. Мотря бачить у нитках більше, ніж у чужих таємницях.

Двір гончара Остапа

Під довгим навісом – важкий гончарний круг, ряди мисок, тонкий пил, що осідає на всьому. Остап читає мітки на товарі краще, ніж люди – слова в листах.

Двір ремісника Кирила

На дорозі, що веде з села до старої львівської. Кирило лагодить колеса просто на лаві перед хатою; дзвінкий сухий стукіт молотка чути на пів вулиці. Між іншим кидає такі речі, які потім виявляються найважливішими.

Млин і двір Маринки

На нижчому місці, де вода з вузького рукава річки крутить колесо. Маринка чує дорогу краще за всіх у селі – біля млина слухають не слова, а те, як щось рухається.

Пасіка Яреми

Трохи осторонь від хат, за низьким тином. Вулики нерівними рядами, повітря густе від дзижчання. Ярема знає, як поводиться віск – і чорнило, схоплене раніше, ніж застигло.

Старий перелаз

Межа між селом і тим, що далі. Стежка веде через нього в низину – і до хати, куди не ходять. За перелазами стихає рипіння возів, які не хочуть заходити в село.

Низина з канавою

Глиниста стежка вниз. Тут Злата зустрілася з Данилом і Назаром – і знайшла чужий слід. Глина звідси прилипає до чобіт і не хоче відпускати.

Хата покійної баби Горпини

На самому краю Вишеньки. Перекошені ворота, груша біля колодязя. Третій рік стоїть пуста – поки під коренем кривої груші не знайшовся обривок паперу з половиною торгової мітки.

Стара львівська дорога

З протилежного боку від села. Утоптана не нашими ногами – звідти приходить чужий світ. Сюди, за перелазами, заїжджають вози, які не хочуть показуватись на сільській вулиці.

Верба над рікою

Похилена над течією стара верба біля млина, де колія раптом обривається у воду. Під її коренем ховають те, чого не хочуть показувати.

Переправа

Річкова переправа на шляху до Свіржа: колоди на плоту, перевізник із дощечкою для платні й малий ярмарковий двір, де ім'я людини йде поперед неї.

Замок Свірж

Далеко за селом, за старою дорогою й переправою, – важкий кам'яний замок над водою рову. Тут порядок цінують понад голод: панський стіл, архів із міткою-дорогою, стайня й нижній двір.