Про маму

Сонце світить і вітер співає, Виграє у просторі блакить. Тільки мами на світі немає, Натрудилась, у вічності спить.

Не забуть мені рук материнських, Її лагідних, ніжних очей. Таких чистих, завжди променистих, Біль недоспаних в смутку ночей.

Скільки радості, скільки печалі Її доля на світі несла. Мало щастя матуся пізнали Та в душі доброту берегли.

Вона дітям вселяла надію, Прокладала нам шлях в майбуття, Щоб здійснилися плекані мрії На тернистих дорогах життя.

Можна випити за кохану, Піднять келиха знову і знов. Але гріх забувати про маму І її неповторну любов.