Про маму
Сонце світить і вітер співає, Виграє у просторі блакить.
Біля печі
Тихі рядки, що дід Валентин читає біля печі — про маму, про дітей, про сусідів, про корчму і ті малі дива, що проходять поруч.
Дід Валентин — старий писар у нашій корчмі. Він не виходить на ярмарок і не міряється голосом із півнями. Просто сяде під вечір біля печі, дістане з кишені згорнутий аркуш і неголосно прочитає. Як про маму. Як про сусідку, що шипить біля тину. Як про того, хто рачки повзе через поріг.
Сонце світить і вітер співає, Виграє у просторі блакить.
«Ось,— сказала мама,— Не треба й чекати.
Насмажила баба Фрося Грибочків смачненьких.
— Ти скажи мені, бабусю, В нас сьогодні свято?
Часто любить лаятися З Палажкою Варка,
— Слухай мою казку,— Вова каже мамі,—
«Розкажи мені, бабусю, Якусь страшну казку.
Тримай вухо вечора — дід Валентин ще принесе аркуш.
Файли cookie та аналітика
Ми використовуємо Google Analytics, щоб розуміти, які глави читають найчастіше. Без вашої згоди жодні аналітичні скрипти не зберігають даних у вашому браузері.